Симбіоз попелиць із мурахами
Величезна родина прямокрилих комах, яка в Україні нараховує близько півсотніх видів, має майже сотню видів, що є шкідниками троянд.
Іноді може здаватися, що попелиці приносять не так багато шкоди, як інші шкідники, але це не зовсім так. І я не маю на увазі зіпсовану декоративність квітки, яку заполонила колонія попелиць. Ці комахи висмоктують сік із молодого приросту троянд, що надзвичайно шкідливо саме для них, після чого вони ще не укорінилися. У рослин скручується листя, сповільнюється ріст і прискорюється розвиток.
Також попелиці можуть переносити на себе віруси, патогенні гриби та бактерії, які вражають троянди і вражають ними здорові рослини через проколи.
Помічали картину, коли здавалось би здоровий, гарний пагін на троянді, який ви так плекали, чому травмувався десь посередині і має неприродний кут згину? Особливо часто це буває на верхівках кущів. Помічали? Це через попелиць! Точніше через горобців та інших маленьких пташок, які сідають на пагони троянди, щоб поласувати цими попелицями та іншими дрібними шкідниками.
Також липкі виділення попелиць є базою для розвитку сажистого гриба, яка закупорює пори рослини і може призвести до втрати куща.
Довжина тіла комахи 0,5-8 мм, яйцевидної форми. Колір буває різноманітний від зеленого і до червоного, коричневого, сірого та іншого. Це залежить від кольору рослини, на якій мешкає колонія. Вони мають вусики, хоботок, тіло вкриває тонкий і прозорий панцир.
Попелиці селяться цілими колоніями. Весною дорослі самиці розмножуються партогенетично народжуючи живих дитинчат без участі самців. Таким чином вони розмножуються кілька поколінь. Але, коли виникає потреба, з'являється покоління, яке містить у собі особин чоловічої статі і особин із крилами. Тобто, один і той самий вид може змінюватися залежно від умов створення.
Цикл розвитку досить цікавий і за сезон колонія дає 18 поколінь. Весною з яєць вилуплюються личинки, які починають харчуватися соком молодого приросту рослин. Після линьки вони перетворюються у дорослих безкрилих самок ( самців у цьому поколінні не буває ніколи). Саме ці особини розмножуються партогенетично, і одна самка може дати за місяць 3 покоління чисельністю до ста тисяч особин.
Коли колонія розростається і відбувається перенаселення, або пагони рослин починають одревеснивати і комах вже важко харчуватися, або ж вони відчувають небезпеку, з'являється крилате покоління самок, яке збільшує міграцію і в новому місці заселення і ще дає кілька поколінь безкрилих і крилатих попелиць.
Восени з'являється покоління крилатих самців і самок, які починають розмножуватися двогубно, завдяки чому самиці індивідуального яйця, які здатні перенести зиму.
Так само із цим яєць вилупляться личинки, які перетворяться на безкрилих самок.
Профілактикою від попелиць будуть ранньовесняні обробки рослин препаратами 30В, або 30Д, які діють на яйце, а потім обробка системними або контактними фунгіцидами.
Також гарно працюють народні методи, які не включають в себе пестицидів.
Дуже цікава взаємодія попелиць із мурахами.
ФОТО 4100 ( Мурахи) ФОТО 4099 ( Турбота мурах за мірмекофілів)
Що ви знаєте про мірмекофілію і мірмекофілів? Я впевнена, що дещо все- таки знаєте.
Мірмекофілія перекладається із грецької мови, як мурахи і дружба (любов). Тобто, симбіоз деяких живих організмів з мурахами.
Мірмекофіли – організми, які живуть в асоціації з мурахами, іноді в їхньому гнізді постійно, або певний період свого розвитку, і залежні від них.
Вперше цей феномен почав досліджувати австрійський ентомолог монах Еріх Васманн. У 1894 році він почав реєструвати співмешканців і окремих видів комах, членистоногих, навіть рачків. Більше того, деякі види зустрічей відсутні в мурашниках і більше ніде не були зареєстровані в природі.
Існує 5 категорій мірмекофілії:
1.Синехтрія – ворожі відносини між мурахами і мірмекофілами. Мурахи намагаються прогнати цих гостей із своїх мурашників, адже вони традиційно харчуються яйцями, личинками, мертвими і слабкими мурахами та харчовими відходами.
Синетрія є найменшою із групою, до неї відносяться деякі з видів стафілінідів.
2. Синойкія (метохія) – у цих стосунках мурашки проявляють байдужість до своїх гостей.
Це найбільша з групи, і вона поділяється на чотири підгрупи:
-нейтральні – організми, які входять в цю групу, не звертають увагу на мурах і їхнє потомство, вони харчуються відходами. Яскравим представником цієї групи є личинка бронзовки, яка дає рослинні залишки.
-Міметичні – організми, які зовнішні схожі на мурашок. Деякі трихоми – залози, які мають виділення речовин, що подібні мурашкам.
3.Симфіли – живі організми, які живуть у справжньому симбіозі із мурахами, за якими ті доглядають. зазвичай, симфіли мають залози, які виділяють речовини, що вживають мурахи. Іноді це можуть бути ефіри, які за своєю дією на мурах дуже схожі на дію алкоголю на людину. Порушується координація рухів, мурашки менш інтенсивно працюють і при переселенні на нове місце, їх мурахи переносять із собою, годують і облізують.
4.Трофобіоз – мурашки харчуються виділеннями цих організмів, адже вони містять величезну кількість цукрів і складають значну частину раціону. Найпоширенішим прикладом трофобіозу є симбіоз мурашок із попелицями, червцями і щитівками та іншими рівнокрилими. Мурашки буквально доять їх, розносять колонію на пасовиська (на молоді пагони троянди), а також захищають від хижаків.
5. Паразитизм – соціальний паразитизм у мурашок, коли один вид мурах існує за рахунок іншого.
Разом з тим, що мурахи сприяють розповсюдженню деяких шкідників, вони виявляються і надзвичайно корисними комахами. Оскільки мурашки – це хижаки, то вони знищують величезну кількість шкідливих комах, що на 20 разів більше, ніж птахи.
Лікування від попелиць: Проклейм, Енжіо, Прованто Вернал, Теппекі, Актара, Моспілан, Асистент, Біська, Кораген, Маврік, Дімілін.